Есе про стрес і психосоматичні розлади

Загальні відомості про стрес & Досвід Чорнобильської катастрофи

 

К.М. Логановський

Часопис “Антропологія” №4/2018, с. 24-27.

Публікацію відредаговано і доповнено (JAN2021)

https://anthropology.com.ua/anthropology-3d-2020/

У теперішній час стрес (від англ. stress — напруга, тиск) визначають як неспецифічну реакцію організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідну реакцію нервової системи.

Хоча традиційно вважається, що авторство терміну «стрес» належить відомому канадському фізіологу Hans Selye, цю дефініцію у фізіологію та психологію вперше ввів у 1932 році американський фізіолог, професор Гарвардського університету Walter Cannon у класичній роботі «Мудрість тіла» (англ. «The wisdom of the body»), характеризуючи універсальну реакцію «боротись чи втікати» (англ. fight-or-flight response)* із ключовим залученням симпатичної частини вегетативної нервової системи, що надалі стало фізіологічним підґрунтям нейроендокринної та психолого-психіатричної концепції посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

*Також називають “4F” – fight, flight, freeze, fawn – реакції боротьби, втечі, заціпеніння та догоджання; підвищеною збудливістю або гострою реакцією на стрес. Прим. авт.

Hans Selye почав використовувати поняття стрес у 1946 році для пояснення загального адаптаційного напруження. Він запропонував виділити три стадії розвитку стресової реакції:

1)  Тривога — найперша стадія, яка виникає з появою надсильного подразника, що викликає стрес.

2)  Резистентність (опір, адаптація) — в цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників.

3)  Виснаження — якщо вплив патогенного фактору не припиняється, він продовжує бути надто сильним і тривалим, виникають незворотні патологічні процеси, що закінчуються хворобами та смертю (організм втрачає здатність боротися зі стресором).

Відокремлюють також такі стадії стресу: позитивну (еустрес від дав.-грец. εὖ «добре»), що призводить до адаптації, і негативну (дистрес від дав.-грец. δυσ «втрата»), що призводить до розвитку хвороб та навіть смерті.

Біологічною метою (функцією) стресу є адаптація — досягнення особливого психофізіологічного стану, що забезпечує захист організму від загрозливих та руйнівних впливів, як психічних, так і фізичних.

За характером стресорного чинника відрізняють фізіологічний (температурний, радіаційний, шумовий, голодовий та ін.) та психоемоційний (у тому числі і психосоціальний, у вигляді соціальних негараздів та невизначеності) стрес.

Психосоціальний стрес – суттєвий фактор ризику психічних і психосоматичних захворювань. Згідно МКХ-10**, ці розлади передбачені переважно у діагностичних рубриках F40–48 – невротичні, пов’язані зі стресом і соматоформні розлади:

  • тривожно-фобічні розлади
  • інші тривожні розлади
  • обсесивно-компульсивний розлад
  • реакція на тяжкий стрес і розлади адаптації
  • дисоціативні (конверсійні) розлади
  • соматоформні розлади
  • інші невротичні розлади.
**Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду. Прим. авт.

Безспосередньо психолого-психіатричні ефекти стресу в МКХ-10 окреслені як гостра реакція на стрес (F43.0), посттравматичний стресовий розлад (F43.1), розлад адаптації (F43.2) та хронічні зміни особистості після переживання катастрофи (F62.1).

Термін «психосоматичний розлад» (запропонував німецький психіатр J. Heinroth, 1918) не застосовується в МКХ-10 через його остаточну невизначеність, але широко використовується у світових науці і практиці.

Психосоматичними називають вторинні функціональні й органічні розлади внутрішніх органів і систем, першопричиною виникнення і загострення яких є психологічні чинники.

За даними експертів ВООЗ, майже 50% стаціонарних лікарняних ліжок займають пацієнти із психосоматичною патологією (Напрєєнко О.К., 2011). Психогенії (психосоціальний стрес) екстремальних ситуацій обумовлюють стани психічної дезадаптації (Александровский Ю.А. и соавт., 1991). Ю.А. Александровський у 1991 році запропонував термін «соціально-стресовий розлад», що розвивається під впливом психогенно актуальної для великої кількості людей соціально-економічної і політичної ситуації. О.К. Напрєєнко та К.М. Логановський (1995) розробили концепцію «психосоматичного патологічного розвитку особистості» (термін запропонований Г.К. Ушаковим, 1987) як ключового серед постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли за типом «порочного кола» внаслідок дії комплексу негативних радіаційних і нерадіаційних чинників неврозоподібні і психосоматичні розлади трансформуються до окресленої соматоневрологічної патологіі (Логановський К.М., 2002). Відокремлена «радіаційна психосоматична хвороба» в осіб, які зазнали впливу екстремальних факторів аварії на ЧАЕС, що включає (Нечипоренко  В.В. и соавт., 1997):

1) радіаційно-токсичний вплив

2) несприятливі клімато-метеорологічні фактори

3) недостатню підготовку ліквідаторів до радіаційного захисту

4) негативні інформаційно-організаційні фактори

5) психотравмуючі фактори.

На підставі концепцій, запропонованих John N. Langley (автономна нервова система, 1898, 1908**, W. Cannon («гомеостаз», «стрес», 1932) та H. Selye («загальний адаптаційний синдром», 1946) адреналова відповідь на стрес є ключовою, яка включає активацію симпатоадреналової системи і гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної осі. «Стресорний синдром» підтримує гомеостаз в екстремальних ситуаціях (реагування за типом «боротись чи втікати»), але якщо стресорне реагування завелике або пролонговане, виникають різні клінічні розлади (соматизація стресу). Дистрес (деструктивний стрес, який включає негативні емоції і розлади здоров’я) залучає конкурентну активацію гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної осі та адреномедулярної нейроендокринної системи (Fink G. et al., 2010; Goldstein D.S., 2010).

**Також – «вегетативна нервова система» (Bichat M.F., 1880), «вісцеральна система» (Gaskell W.H. , 1886). Прим. авт.

Фізіологічний або біологічний стрес є відповіддю організму на стресор, як фактор оточуючого середовища. Стрес є реагуванням організму на виклики. Вегетативна (автономна) нервова система та гіпоталамо-гіпофізарно-андреналова вісь є двома головними системами, які реагують на стрес. Симпатоадреналова медулярна вісь може активувати реагування за типом «боротись чи втікати» завдяки симпатичній частині вегетативної нервової системи, яка надає енергію до систем організму для гострої адаптації до стресу, тоді як парасимпатична ланка вегетативної нервової системи повертає організм до звичного («мирного») гомеостазу. Гіпоталамо-гіпофізарно-андреналова вісь регулює вивільнення кортизолу, що впливає на багато які функції організму, у тому числі – метаболічні, психологічні та імунні. Симпатоадреналова медулярна та гіпоталамо-гіпофізарно-андреналова осі регулюються багатьма церебральними системами та структурами, включаючи лімбічну систему, префронтальну кору, мигдалину, гіпоталамус, стріатум та ін. Завдяки цим механізмам, стрес може порушувати когнітивні функції, імунітет, метаболізм та зумовлювати схильність до захворювань (соматизація) (Ulrich-Lai Y.M., Herman J.P., 2009; Fink G. et al., 2010; Goldstein D.S., 2010; Stephens M.A., Wand G., 2012). Соматизація, синдром хронічної втоми, депресія можуть бути пов’язаними з аутоімуними, імунно-запальними механізмами та оксидативним стресом (Anderson et al., 2014). У теперішній час увага дослідників зосереджується на вивченні генетичної та епігенетичної платформ ПТСР (Sheerin et al., 2017).

Головними причинами розвитку нервово-психічних розладів у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи є психосоціальний стрес, вплив іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників катастрофи, а також – традиційні чинники ризику (Нягу А.І. та співавт., 1992; Логановський К.М., 2006). Експерти Чорнобильського форуму ООН (2006) дійшли до висновку, що порушення психічного здоров’я є головним медико-соціальним наслідком Чорнобильської спадщини. Причому вони відокремили основні психічні проблеми:

1) розлади, пов’язані зі стресом

2) порушення головного мозку, що розвивається

3) органічні психічні розлади у ліквідаторів

4) суїциди.

В учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській АЕС, включаючи тих, хто переніс гостру променеву хворобу, відбувається послідовна зміна вегето-судинних та вегетовісцеральних («функціональних») розладів на церебрально-органічні та соматогенні розлади (Логановський К.М., 2002, 2006). У віддалений період після Чорнобильської катастрофи у постраждалих «вегето-судинна» та «нейроциркуляторна дистонія» з «астено-невротичним синдромом» переважно реалізувалися у цереброваскулярну патологію та нейрокогнітивний дефіцит (органічні психічні розлади). У теперішній час в УЛНА домінує хронічна цереброваскулярна патологія та нейрокогнітивний дефіцит (Логановський К.М. та співавт., 2016). На підставі проспективних клініко-епідеміологічних досліджень рандомізованих вибірок УЛНА та евакуйованих з когорти осіб, які знаходяться на обліку в Клініко-епідеміологічному реєстрі державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», розлади психіки та поведінки (МКХ-10: глави V—F) були виявлені у 55% з обстежених УЛНА і евакуйованих осіб. У теперішній час характерними розладами психіки та поведінки для постраждалих були визнані органічні психічні розлади — інші психічні розлади внаслідок ураження або дисфункції головного мозку, або внаслідок фізичної хвороби (F06), які виявлені у 42% осіб, а саме – у 47,3% УЛНА на ЧАЕС та 33,3% евакуйованих, відповідно. У 8,9% обстежених був виявлений органічний розлад особистості (F07.0). За результатами патопсихологічного тестування було виявлено, що для УЛНА на ЧАЕС в даний момент характерна соціальна пасивність, схильність до самоаналізу, інертність, емоційна лабільність, дезадаптованість, виражена чутливість, схильність до дратівливості. У той же час, психічні та соматичні захворювання, які виникли після аварії на ЧАЕС у евакуйованих із зони відчуження, призвели до збільшення у них рівня соматичної занепокоєності, виникнення когнітивного дефіциту та соціальної дезадаптації (Loganovsky et al., 2011, 2016; Buzunov V.O. et al., 2016, 2017).

Таким чином, стрес і психосоматичні розлади залишаються доволі дискутабельною проблемою. При радіаційних надзвичайних ситуаціях присутні і стресорний, і радіаційний чинники ризику розвитку психічних і соматичних хвороб (разом з традиційними чинниками ризику), а порушення здоров’я постраждалих є багатофакторним за своїм походженням.

 

 

Список використаної літератури
Александровский Ю.А.,Лобастов О.С., Спивак Л.И. и др. Психогении в экстремальных ситуациях. М.: Медицина, 1991; 96 с.
Александровский Ю.А. Социально-стрессовые расстройства. Российский медицинский журнал 1996; 11: 2. https://www.rmj.ru/articles/obshchie-stati/SOCIALYNO-STRESSOVYE_RASSTROYSTVA/
Логановський К.М., Чумак С.А., Бомко М.О. та ін. Цереброваскулярні захворювання та інші ураження головного мозку у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Журнал Національної Академії медичних наук України 2016; 22(2): 163–178.
Логановський К.М. Дискусійні питання щодо ролі іонізуючого випромінювання і стресу в ґенезі нейропсихіатричних наслідків Чорнобильської катастрофи. Журнал АМН України 2006; 12(1): 185–195.
Логановський К.М. Психічні розлади при дії іонізуючого випромінювання внаслідок Чорнобильської катастрофи: нейрофізіологічні механізми, уніфікована клінічна діагностика, лікування [Текст]: дис. … д-ра мед. наук: 03.00.01 і 14.00.16 / Костянтин Миколайович Логановський; Науковий центр радіаційної медицини АМН України, Київ, 2002; 462 с.
Напреенко А.К., Логановский К.Н. Систематика психических расстройств, связанных с последствиями аварии на ЧАЭС. Лік. справа 1995; 5–6: 25–29.
Напрєєнко О.К. Психосоматичні і соматопсихічні розлади. У кн.: Психіатрія і наркологія: підручник за ред. проф. О.К. Напрєєнка. Київ: ВСВ «Медицина», 2011: 344–361.
Нечипоренко В.В., Боржак М.П., Рудой И.С. и др. Радиационная психосоматическая болезнь у лиц, подвергшихся воздействию экстремальных факторов аварии на Чернобыльской АЭС. С-Пб., 1997; 68 с.
Нягу А.И., Нощенко А.Г., Логановский К.Н. Отдаленные последствия психогенного и радиационного факторов аварии на Чернобыльской АЭС на функциональное состояние гоовного мозга человека. Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова 1992; 92(4): 72–77.
Anderson G., Berk M., Maes M. Biological phenotypes underpin the physio-somatic symptoms of somatization, depression, and chronic fatigue syndrome. Acta Psychiatr Scand 2014; 129(2): 83–97.
Buzunov V.O., Loganovsky K.N., Krasnikova L.I. et al. Social and psychological state of the Chornobyl clean up workers. Risk factors for negative changes. Probl Rad Med Radiobiol 2016; 21: 106–118.
Buzunov V.O., Loganovsky K.N., Krasnikova L.I. et al. Psychosocial state of the adult evacuees and risk factors of negative change. Probl Rad Med Radiobiol 2017; 22: 79–96.
Cannon W.B. The wisdom of the body. New York: W.W. Norton & Company, 1932; 340 p.
Fink G. (ed.) Stress Science: Neuroendocrinology. Amsterdam etc.: Elsevier & Academic Press, 2010; 788 p. https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=HJwqWQhQELMC&oi=fnd&pg=PA3&dq=langley+cannon+selye+stress&ots=ooiNeT0a23&sig=XjAakBWkpC9GCCPOv05ZunRKOkA&redir_esc=y#v=onepage&q=langley&f=false
Goldstein D.S. Adrenal responses to stress. Cell Mol Neurobiol 2010; 30(8): 1433–1440. [electronic access] —  https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3056281/
Loganovsky K., Bomko M., Chumak S. et al. Mental health and neuropsychiatric effects. In: Health effects of Chornobyl accident ― thirty years aftermath. Bazyka D., Sushko V., Chumak A., Chumak V., Yanovych L. (eds.) . Kyiv: DIA, 2016: 320–381. http://nrcrm.gov.ua/publications/monographs/
Loganovsky K., Napreyenko O., Buzunov V. et al. Nervous system and psychosocial aspects. In: Health Effects of the Chornobyl Accident: a Quarter of Century Aftermath. A. Serdiuk, V. Bebeshko, D. Bazyka, S. Yamashita (eds). Kyiv: DIA, 2011: 461–490.
Sheerin C.M., Lind M.J., Bountress K.E. et al. The genetics and epigenetics of PTSD: overview, recent advances, and future directions. Curr Opin Psychol 2017; 14: 5–11.
Stephens M.A., Wand G. Stress and the HPA axis. Alcohol Research: Current Reviews 2012; 34(4): 468–483.
Ulrich-Lai Y.M., Herman J.P. Neural regulation of endocrine and autonomic stress responses. Nat Rev Neurosci 2009; 10(6): 397–409